Міст через Десну, в районі Чернігова, який сполучає з Києвом, існує у різних конфігураціях вже кілька сотень років. А як раніше переправляли товари на протилежний берег? Чи змінилась якість життя чернігівців з появою нового сполучення? Як будували, скільки грошей на це пішло, скількох руйнувань зазнав цей міст, більш відомий, як "київський"? До річниці руйнування мосту росіянами 23 березня 2022 року – розповідаємо його історію.

"Абрис Чернігівського моста"

Чернігів стоїть на берегах річки Десна. Це найбільша лівобережна притока Дніпра. Відповідно, проблема переправи з берега на берег існувала з того самого моменту, як на цих землях оселилися люди.

Як розповів Суспільному кандидат історичних наук Ігор Ситий, в давні часи проблеми з логістикою вирішувалася просто.

"Будували плоти, човни, і таким чином проблему сполучення правого і лівого берега вирішували. Але це працювало, коли були невеликі обсяги перевезення. З часом вантажопотік збільшився".

У Чернігові така проблема окреслилась в часи козацької держави, додав історик.

"У Чернігівському історичному музеї зберігається абрис, тобто малюнок, 1706 року. Це абрис Чернігівський".

"Ми бачимо на цьому плані міст через річку Десна. Шлях йшов повз Єлецький монастир знизу (зараз вулиця Толстого, – ред.), далі вона повертала на луку. Там була звичайна ґрунтова дорога. І там поперек русла Десни були поставлені човни, на яких був настил. Це і був перший малюнок Чернігівського моста", – пояснив Ігор Ситий.

За словами історика, далі інформація про міст з’являється лише у 1786-1787 роках.

"Шосе – Санкт-Петербург-Одеса"

Одна з версій, розповів Ситий, що наплавний міст побудували для проїзду російської імператриці Катерини II.

"У 1847 році було ухвалене рішення побудувати шосе – Санкт-Петербург-Одеса. Воно проходило і через Чернігів. Міст побудували у 1859 році, тому що було обмаль коштів. Міст будували дерев’яний, та у 1877 році він був серйозно ушкоджений розливом Десни".

Голова Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Костянтин Ягодовський додав, що коли збудували залізницю (спочатку вузькоколійку Чернігів — Крути у 1893 році, – ред.) до Чернігова, то колія доходила тільки до Десни.

"Оскільки залізничного мосту через Десну не було, а вокзал стояв відразу за цим мостом, тому дорога до мосту називалася «вокзальне шосе» або «алея на вокзал». Те місце і вулиця і зараз називається Старий вокзал»".

Оскільки Десна часто розливалася і це спричиняло пошкодження дерев’яного мосту, постало питання будівництва мосту з іншого матеріалу. Фінансування у 1906 році взяло на себе Чернігівське земство.

"Частина дерев’яна, частина зі збірного залізобетону"

"До будівництва приступили у 1909 році. Щоб зекономити кошти, вирішили, що міст буде комбінований: частина дерев’яна і частина зі збірного залізобетону. В ті часи це був новітній будівельний матеріал. Лісоматеріал постачала держава, а збірний залізобетон – приватні підприємства. Його загальна довжина була 600 метрів. Міст робили за новітніми технологіями з використанням новітніх конструкцій, які були на той час", – розповів кандидат історичних наук.

2 квітня 1909 року, зі слів Ситого, Міністерство шляхів затвердило проєкт, і будівництво почалося. Виконували його: інженери Скеверчинський і Дзевановський. Вони були запрошені з Варшави, яка була тоді у складі Російської імперії, як і все царство Польське.

"19 липня 1909 року заклали міст. І до цього часу вже була змонтована залізобетонна частина і забиті 50 паль, на яких повинні були монтувати опори моста за допомогою трьох копрів, чотирьох верстатів і порому (з боку залізничного вокзалу на лівому березі Десни, на дорозі з Количівки, – ред.). Там і досі живуть люди у приміщенні залізничного вокзалу, конкретно депо".

Будували новий міст від 150 до 200 робітників. За словами Ситого, для будівництва використовували працю в’язнів Чернігівської буцегарні (зараз СІЗО, — ред.). Приводили їх під конвоєм, і там вони працювали.

"У березні 1910 року відбулося випробування середньої дерев’яної частки мосту. Для цього перевезли 7500 пудів каменю (120 тисяч кілограмів), потім проїхала «прольотка» з пасажирами вагою 300 пудів (4800 кілограмів). Міцність моста була визнана нормальною, а у вересні 1911 року оглянули міст технічні експерти, а вже у грудні – його здали в експлуатацію", – розповів Ігор Ситий.

"На будівництво мосту було використано 262 200 рублів. На той час рубль був забезпечений золотом. На банкноті була вказана кількість грам золота. Дерев’яна частина обійшлася – у 109 200 рублів. Вона складалася із 10 прогонів, у тому числі й двох – суднопрохідних, підшитих даховим залізом, щоби запобігати пожежі від іскри пароплавів. Залізобетонна частина на п’яти фермах коштувала – 153 тисячі рублів", – розповів Ігор Ситий.

Цей міст був найбільшим зі збірного залізобетону у тодішній Російській імперії. Залізобетонна частина мосту складала 250 метрів, все інше було дерев’яне.

Прослужив він до вересня 1941 року, коли на СРСР напала гітлерівська Німеччина.

Міст під час Другої світової війни

Краєзнавець та досліджувач Чернігова часів Другої світової війни Дмитро Сіліч розповів Суспільному, що для унеможливлення фактичного оточення Чернігова, червоноармійцями було ухвалене рішення підірвати міст через Десну.

"Повний підрив мосту здійснити не вдалося через часткове знешкодження німцями саперного дроту. Обвалилося декілька прольотів конструкції. В ніч з 8 на 9 вересня 1941 командування погоджує відхід 5-ї армії РСЧА від Чернігова. Але зруйнований міст ускладнив здійснення відходу, через що червоноармійці рушили вздовж берега до переправи до села Жавинка та до околиць Шестовиці, де, потрапивши під нищівний вогонь німецьких частин, були вимушені евакуюватися на інший берег Десни вплав", – розповів Дмитро.

Після цього німці проклали понтонний міст вздовж зруйнованого.

"Почалася активна переправа військ в напрямок Чернігова, і водночас ремонт пошкоджених ділянок мосту інженерними батальйонами вермахту, що тривав до кінця вересня 1941 року".

Після закінчення Другої світової війни міст почали відновлювати лише у 1953 році. До того були: тимчасові мости, понтон або просто човнами перевозили речі та людей.

"У 1956 році завершили відновлювати міст. Строки будівництва постійно зривалися. Для його відновлення використовували деталі, які привезли, як репарації з Угорщини. І вже у січні 1957 року газета «Деснянська правда» надрукувала повідомлення, що міст запрацював", – розповів Ігор Ситий.

Цікава деталь, додав історик, що відкриття мосту переносили декілька разів, тому його відкрили без урочистостей.

"Шлях до Києва, шлях до Європи та майбутнє – відкритий"

Як повідомляє korrespondent.net з 25 квітня 2004 року автомобільний міст через Десну закрили на ремонтні роботи. Тоді Чернігівську ОДА очолював Валентин Мельничук. За повідомленням пресслужбу ОДА, міст перебував в аварійному стані.

Відкрили його 20 вересня 2004 року. На ремонт витратили до семи мільйонів гривень.

Тоді Мельничук розповідав, що міст планувалося відремонтувати за 10 місяців, проте на відновлювальні роботи пішло менше ніж 5 місяців.

Через скорочення терміну ремонту моста, понтонну переправу не робили, тому вдалося зекономити до двох мільйонів гривень, розповів тодішній начальник Служби автомобільних доріг в Чернігівській області Олександр Харченко.

"Шлях до Києва, шлях до Європи та майбутнє – відкритий", – казав Мельничук на відкритті мосту 2004 року.

"Шість авіабомб на міст"

Та у березні 2022 року автомобільний міст через Десну, який чернігівці називають Київським, зруйнували росіяни. Вони скинули на нього, як мінімум шість авіабомб.

11 квітня 2022 року на дорозі до Чернігова почали будувати тимчасову переправу, відкрили рух по ній 4 липня 2022 року.

У квітні 2022 року, тодішній заступник керівника Офісу Президента Кирило Тимошенко під час робочої поїздки на Чернігівщину повідомив, що міст через Десну будуть проєктувати та будувати новий.

Наразі, відновлювальні роботи ще тривають.

Читайте також

ФАБ-500 з неба: бомбардування вулиці Чорновола у Чернігові. РЕПОРТАЖ

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.

Джерело