Буденні думки пересічного громадянина України. Тобто мене.

Передо мною ці фото. Не перші і не останні. І я абсолютний і тотальний укронацист. А був «космополітом широких поглядів».

Нах...й ваших Булгакових і Цоїв. Разом з усім іншим надбанням з того світу. Так, вони, мабуть, були не самим гіршим, що траплялось на болотах. Але. Жодної клітини цієї плісняви не повинно залишитися в нашому домі, жодних «чорних ходів», жодної літери, жодного звуку. Дарма, що я сам цим усім у юнацтві зачитувався і заслуховувався. Тим більше – нах...й. Невелика втрата. Майбутнє важливіше.

Всіх, хто буде щось блеяти – витрусити з ФБ та Ютубу на передній край катастрофи, туди, до людей, живих та мертвих. Блейте смерті в обличчя. Спробуйте.

І ще. Більшість культурно толеруючих в моєму колі – це ті, хто не в Україні, вони в іншому полі, ще в минулому. Неможливо бути тут і нести всю цю ахінею про «значущість культури». І слухати це неможливо.

Так, зараз це моя особиста гостра реакція. Але виглядає як життєвий перелом. Побачимо, що буде далі.