На Харківщині проходять навчання добровольців “Гвардії наступу”. Вже другий місяць новобранці вдосконалюють медичну, тактичну та вогневу підготовку. Тренують їх військові штурмової бригади "Спартан" які торік відбивали Харків від росіян, йдеться в ТСН.
“Вся команда повинна була тримати над собою колоду як укріплення. Двоє перших носять боєприпаси. Потім кидають шину і доносять також патрони. Якщо перший не міг щось зробити – другий міг йому допомагати. Дуже важлива командна робота”, – пояснює командир.
У строю – чоловіки від 20 і до 53 років, усі в рівних умовах. Військовий на псевдо "Давид" тут найстарший. Чоловік вступив до лав "Гвардії наступу" два місяці тому. “Мотивація у мене звичайна для нормальної людини. Вибачте, поранено мою дитину, дівчинці 26 років. Вже було призначено весілля – і тут таке. Самі розумієте, хтось має за це відповісти”, – каже чоловік.
Його донька потрапила під мінометний обстріл у Харкові. За рік – декілька операцій і довготривала реабілітація. “Всі все розуміють, де вони перебувають, що від них вимагають. Підготовлені, я вважаю, на 80%. Щодня проходять різні види занять, найголовніше – це тактична та бойова підготовка, щоб бійці розуміли, як їм, що їм робити з автоматом”, – кажуть інструктори.
На тренуванні з вогневої підготовки спершу до автоматизму відпрацьовують план дій у ближньому бою, а далі – стрільбу по мішенях. “Їхнє завдання на сьогодні – максимально швидко ідентифікувати ціль та прийняти рішення, тобто уразити ціль. Ця вправа у нас у ближній бій, нас же менше, і ми повинні бути більш підготовлені в цьому”, – каже інструктор “Алекс”.
Штурмовики бригади "Спартан" торік відбили наступ на Харків та зачистили регіон від ворога. Тепер набирають добровольців, з якими пліч-о-пліч звільнятимуть Донеччину та Луганщину. Половина новобранців – без бойового досвіду, втім, є і ті, хто перевелися з інших бригад, аби взяти участь у контрнаступі та нарешті звільнити країну від ворога. “Захотілося більше зробити вкладу в визволення нашої землі, захисту наших територій. Треба вже закінчувати, треба щось робити. Ну, скільки ж можна, правда?” – кажуть бійці.
Кожен із них, зізнаються бійці, поки цілить по мішенях, мріє про майбутнє, в якому можна буде жити без зброї в руках.
Читайте також:
Під вибухами бігла до укриття, щоб врятувати доньку: родичі загиблих від ракети розповіли, що передувало трагедії
День відкритих дверей в укриттях: після трагедії у столиці наввипередки відчиняють бомбосховища, але не без скандалів
Джерело