Колишній російський офіцер розповідає, що українських чоловіків жорстоко допитували у полоні, у них стріляли та погрожували їм зґвалтуванням

Колишній російський офіцер Костянтин Єфремов розповів, що в одному з місць на півдні України, де він перебував, "допити, тортури тривали тиждень. Щодня, ночами, іноді й двічі на день". Про це повідомляє ВВС.

Шлях в Україну

Старший лейтенант Єфремов командував взводом розмінування 42–ї мотострілецької дивізії, дислокованої в Чечні.

"На цій посаді я вибув на навчання, на той момент ми тільки знали, що це навчання. 10 лютого 2022 р. я прибув до Криму на полігон. Ніхто не вірив, що буде війна. Усі вірили, що будуть навчання", – розповів росіянин.

"Ми всі знаходилися в населеному пункті Джанкой, це північ Криму близько до кордону з Україною. Рано вранці 24 лютого почули гуркіт артилерії. У всіх зникли сумніви: війна почалася", – сказав він.

В інтерв'ю Костянтин згадує, як вони наносили білою фарбою букву Z на техніку, перемотували скотчем ногу і руку як розпізнавальні знаки.

За словами росіянина, він намагався звільнитися. Але начальник штабу дивізії його "відчитав, обізвав зрадником, зрадником, боягузом. Сказав, що прострелить мені ногу".

Єфремов стверджує, що поїхав у Грозний, щоб написати рапорт на звільнення. Але "мені подзвонили мої товариші по службі, сказали, що полковник побудував весь особовий склад і оголосив їм про мій вчинок, пообіцяв посадити мене у в'язницю від 7 до 10 років за дезертирство і сказав, що передав мої дані в поліцію".

За словами Єфремова, військовий юрист порадив подати рапорт командиру у Криму. Але в Джанкої командири йому відмовили.

Костянтина поставили тимчасово командувати стрілецьким взводом у зведеному батальйоні. 27 лютого йому та його підрозділу наказали висуватися в бік континентальної частини України.

"Ми поринули на машини і рушили колоною у бік кордону, перетнули її і, не зупиняючись, рухалися до самого Мелітополя", – зізнався росіянин. Наступні 10 днів він провів на військовому аеродромі, захопленому російськими військами.

"Там я побачив перші випадки мародерства. Солдати та офіцери тягли все поспіль. Бачив, як вони облазили всі літаки, підсобні приміщення. Один військовослужбовець звідкись виніс газонокосарку і сказав гордим голосом: "От віднесу додому, будемо біля казарми траву косити. Тягли весь мотлох непотрібний, відра, сокири, велосипеди, запихали це все у свої "Камази", – розповів ексвійськовий.

Близько 1,5 місяців він та ще вісім солдатів під його командуванням мали охороняти підрозділ російської артилерії в Запорізькій обл.

"Мені запам'ятався випадок, коли ми натрапили на величезний особняк. Підійшли, а там уже боєць до нас виходить, каже; "Ми тут живемо, ми бійці 100–ї бригади моздокської". Будинок цей був явно дуже багатої людини. Дорогі трактори... Ставок з японськими коропами... Солдати, які там жили, були натуральне бидло. Маючи стільки їжі удосталь у холодильниках, живих свиней. У цьому особняку можна було пережити ядерну війну! А вони натомість ловили та їли японських коропів", – розповідає Єфремов.

Допити українських полонених

У квітні підрозділу Костянтина доручили охорону "штабу тилу" у м. Кам'янка у Запорізькій обл. Допитами полонених українців займався там полковник.

Ось що розповів Єфремов:

  • "Привезли трьох українських військовополонених. Один із них зізнався в тому, що він снайпер. При цих словах у полковника загорілися очі. Він бив його, спускав штани, запитав: "Ти одружений?". Той відповідає, що, мовляв, так. Полковник каже: "Несіть швабру, зараз ми з тебе зробимо дівчинку і відправимо відео твоїй дружині".
  • "Полковник запитав полоненого: "Назви мені націоналістів, кого ти знаєш у своєму полку, взводі". А хлопець не розуміє питання: ми, каже морська піхота Збройних сил України. За це полковник побив його, вибив кілька зубів".
  • "Приставляв пістолет до голови хлопця, у якого була пов'язка на очах, казав: "Я зараз порахую до трьох, а потім прострелю тобі голову". Рахував, потім стріляв поруч із головою. Вистрілить поряд із одним вухом, потім іншим. Він його оглушив, і той не чув, які полковник ставить запитання. А він почав кричати. Я говорю: "Товаришу полковнику, він вас не чує, ви його оглушили". Він мені каже: "Він дурить". Ось ці допити, тортури тривали тиждень. Щодня, або ніч, іноді двічі на день".
  • "Бранців утримували в гаражі. Полковник заборонив годувати їх нормальною їжею і наказав давати їм тільки воду та хлібці. Я попросив хлопців, давайте накидаємо їм сіна, щоб на голій землі не спали. Ми поклали їм сіна вночі, щоб нас ніхто не бачив. Намагалися підкинути їм гарячого чаю, сигарет".
  • "Полковник дійшов до того, що, в черговий раз допитуючи бранця, прострелив йому руку, не зачепивши кістки, і праву ногу, зламавши кістку ... Я підходив до офіцерів, не до полковника, він несамовитий. Кажу: треба везти пораненого до шпиталю, він до ранку спливе кров'ю, помре... На що вони мені сказали, що нічого з ним не станеться, вранці відвезеш... Ми переодягли його в російську форму і відвезли до шпиталю. Казали: "Мовчи, що ти український військовополонений, бо лікарі відмовляться тобі допомагати або хтось із поранених почує і застрелить тебе там же. Ми їх не зможемо зупинити".

Офіс ООН з прав людини документував випадки поганого поводження з військовополоненими війни в Україні. Представники ООН опитали понад 400 полонених, як українців, так і росіян.

"Якщо порівняти порушення, тортури та погане поводження з українськими військовополоненими відбувається майже на кожній стадії полону. І здебільшого, умови утримання гірші в Росії чи окупованих районах України", – каже Матильда Богнер, голова моніторингової команди ООН в Україні

"Для українських військовополонених найгірші випадки тортур або поганого поводження зазвичай відбуваються під час допитів. Їх можуть піддати дії електрошоку та цілого спектру тортурових методів, включаючи підвішування та побиття. Коли вони прибувають у місця утримання, там відбуваються т. зв. "вітальні побої". видають недостатньо їжі та пиття", – зауважує Матильда Богнер.

ВВС зауважує, що свідчення Костянтина Єфремова співставні з іншими заявами про знущання з українських полонених.

Російське Міністерство оборони не відповіло на запит про коментар у зв'язку із твердженнями Костянтина Єфремова.

Кінець кривавого "відрядження"

Декілька тижнів потому, вже в Криму, Костянтин повернувся до своєї роти з розмінування. Але ненадовго. За словами Єфремова, він і ще шестеро чоловік вирішили звільнитися з армії. 27 травня 2022 року він прибув до своєї військової частини у Грозному і написав рапорт…

"Мене стали переконувати. Офіцери, які жодного дня не були в Україні, розповідали мені, що я боягуз і зрадник. Не дали мені звільнитися за власним бажанням , підвели під звільнення за невідповідність посади", – розповідає росіянин.

Костянтин показав журналістам листи військового керівництва. В одному він звинувачується в "ухиленні від виконання обов'язків військової служби" та невиконанні наказу повернутися до України. Це описано як "вчинення грубої дисциплінарної провини". В іншому йдеться про "дострокове звільнення з військової служби... у зв'язку з невиконанням умов контракту".

Після оголошеної путіним у вересні 2022 р. "часткової мобілізації" , за словами Єфремова, його почали "пасти" представники військкомату, намагаючись повернути до армії.

“Співробітники військкомату спеціально приїжджали, чергували, чатували мене біля мого будинку. молодий чоловік ходить туди–сюди. Я знав випадки, коли хлопці ховалися, а сусіди викликали поліцію, щоб їх забрали. Я не хотів ховатися як загнаний собака", – розповів він.

Костянтин зв'язався з правозахисною організацією, яка допомогла йому покинути росію.

Про тих росіян, які підтримують рішення Володимира Путіна вторгнутися до України, Єфремов сказав журналістам:

"Я не знаю, що в них у голові. Як можна було дозволити себе так обдурити? Коли вони йдуть на ринок, вони очікують, що їх обдурять, обрахують чи обвісять. Вони не довіряють своїм дружинам, чоловікам. А людина, яка обманює їх 20 років... вони готові за його словом вбивати і самі помирати. У мене це не вкладається".

"Я прошу пробачення у всього українського народу, що я зі зброєю в руках прийшов непроханим гостем до них у дім. І я дякую Богу, що від моїх рук не постраждав ніхто, що я не позбавив нікого життя на тій землі. І дякую Богу, що сам не постраждав. У мене навіть немає морального права просити в українців вибачення. Я навіть за себе не можу вибачатися, і не чекаю, що вони мене пробачать. Я ніколи не хочу і не братиму участі в такому безумстві", – сказав Єфремов.

Дивіться також відео за темою: Розстріли сімей в автівках на Житомирській трасі – свідчення людей, які вижили

Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.

Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.

Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.

Джерело