На Сумщині попрощалися з військовим Миколою Зінченком. Він загинув 16-го березня в селі Великий Бобрик від удару з гранатомета військовими РФ.

На вулиці Вигін у селі Малий Бобрик, приблизно за 30 кілометрів від Сум, народився і провів дитинство Микола Зінченко. У родині був наймолодшою дитиною з чотирьох. Закінчив місцеву початкову школу, потім здобував освіту в НВК сусіднього села – Великий Бобрик.

"Гарний учень, патріот з дитинства, сміливий, такий, що не кине друзів своїх у біді. Те, що він пішов в армію свого часу, і те, що пішов обороняти своє село, Батьківщину, — це не було дивиною. Інакше він не міг. Не встиг він завести родину, все було попереду ще. У нього родина велика: мама, брати, сестри, племінники. Родина дружна, гарна", - розповідає про загиблого колишня директорка НВК села Малий Бобрик Наталія Лисенко.

Коли російські війська почали повномасштабний наступ, Микола, не роздумуючи, пішов спочатку в краснопільський військкомат, потім поїхав в сумський. Служив у складі 155 батальйону 1 стрілецької роти й виконував обовязки в районі сіл Великий Бобрик і Малий Бобрик.

"Зарекомендував себе як добрий, порядний воїн. З перших днів вторгнення РФ вступив до лав ЗСУ, в тероборону, гідно виконував всі обов’язки, захищаючи Сумщину, підбадьорював своїх побратимів. Було дуже нелегко в ті перші дні: зима, сніг довкола…Багато вони виконали завдань зі знищення ворога в ті дні", - розповів командир 1 стрілецької роти Микола Грошовик.

Життя воїна обірвалося 16-го березня в селі Великий Бобрик під час розвідки та спостереження за ворожими військами, — розповідає однокласник і бойовий побратим Миколи. Увесь цей час тривали експертизи, що допомогли встановити особу загиблого. "Їх було там троє. У них був вибір: або просто отримати кулю в спину, або прийняти бій. Вони вирішили прийняти бій. Вони зробили сміливий вчинок. Але оскільки орків було дуже багато, їх спалили з гранатомета термічним зарядом. Коля був в першій кімнаті і згорів повністю", - розповів військовий товариш Миколи Зінченка Олексій Панасенко.

Інші двоє захисників були контужені і забрані в полон, говорить Олексій Панасенко. Військовий товариш Миколи Зінченка Артем розповідає, що про них відомо: "Посадили їх на БТР і повезли в напрямку Боромлі, Тростянця. У них там був штаб. По Манусі Олександру була якась інформація, по Катревичу Олександру не було. Через півтора-два місяці нам зателефонували з Тростянця і сказали, що знайшли безвісти зниклу людину, і швидше за все це Катревич. У нього були синці на грудях, тобто його били, був вивих щелепи, ключиці. Були два постріли в тіло і один в голову".

Після відспівування Миколу Зінченка поховали на місцевому кладовищі Малого Бобрика. Чоловікові було 36 років. "Ми жили з Миколою на одній вулиці. Дуже добра людина він був, ніколи ні в чому не відмовляв, допомагав завжди. Гарний хлопчик був. З донькою моєю дружив він, приходив у гості до нас", - розповіла мешканка Малого Бобрика Олена Левченко.

Селом Малий Бобрик, за словами Олени Левченко, на початку вторгнення, російські військові їздили кілька днів. Заходили в місцеві будинки. Свою техніку розташовували під її вікнами і радили позначати на парканах, де живуть діти. Потім поїхали до села Великий Бобрик, де зайняли приміщення школи, а у місцевому кафе облаштували власний штаб.

Що відомо У Конотопі на Сумщині відбудеться прощання з воїном Богданом Олійником. "У нього були плани, він хотів захищати країну". В Сумах поховали солдата Дмитра Варенка На Сумщині попрощалися з бойовим медиком взводу Олександром Дохленком.

Читайте Суспільне у Telegram

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram

Джерело